Ігор Дорошенко: «Банківський роздріб розчистили під іноземців»

Екс-керівник банку «Михайлівський» – про причини і наслідки реформування фінансового ринку

Ігорю Дорошенку ─ банкіру з досвідом роботи в банках «Аваль», «Універсал», «Русский стандарт» та інші ─ кар’єра в банку «Михайлівський» мало не коштувала свободи. Вибудовуючи великий рітейловий банк, що кредитує населення й активно залучає депозити, Дорошенко вважався одним з успішних топ-менеджерів фінансового сектору. Коли наприкінці весни 2016 року банк зі скандалом закрили, і в медіа з’явилася інформація про те, що банк залучав депозити не на свої рахунки, а в фінкомпанію, яка не підпадає під гарантії держави по вкладах, Ігор Дорошенко опинився під прицілом звинувачень, зрештою його помістили в СІЗО. Він ─ один із небагатьох банкірів, взятих під варту в ході нинішньої економічної кризи.

У продовження серії публікацій про долі банкірів Forbes наводить інтерв’ю з Ігорем Дорошенком. Це перше інтерв’ю фінансиста після виходу з СІЗО. У ньому співрозмовник Forbes дав оцінку подіям останніх трьох років на фінансовому ринку і керівництву НБУ. А також розповів, чому можна було не закривати банк «Дельта» і пояснив, чому поки що від закриття близько 80 банків виграють іноземні банки.

─ Як ви оцінюєте «очищення» банківської системи? Як це явище змінило економіку країни загалом і банківський ринок зокрема?

─ У тому чи іншому вигляді очищення системи було потрібно. Але в тому вигляді, як воно було реалізовано, це, по суті, призвело до винищення банків з українським капіталом і до розчищення поля діяльності для установ з іноземним капіталом, насамперед ─ російських. Іноземці зараз особливо роздробом не захоплюються, і його, по суті, розчистили під іноземців.

─ А державні банки, такі як Ощадбанк і Укргазбанк?

─ Вони намагаються розвивати роздріб, але бенефіціарами розчищення стануть росіяни.

─ Що зроблено не так?

─ Очищення потрібно було супроводжувати капіталізацією. Коли в Греції була криза, держава в особі Міністерства фінансів брала активну участь у докапіталізації банків. Держава допомагала банкам. А в Україні вийшло просто якесь винищення, по черзі, всіх банків з українськими акціонерами.

─ Виграш російських банків ─ це запланований ефект чи випадковий?

─ Важко сказати, але ставлення до них надто лояльне на тлі війни.

─ Держава мала приділяти нашим більше уваги ─ у вигляді рефінансування?

─ Ні, це могла бути така увага і така підтримка, як у країнах Європейського Союзу, і як входження у капітал банків під час боргової кризи в Греції. Мінфін капіталізував грецькі банки за рахунок ОВДП, в разі необхідності облігації монетизувалися, а через якийсь час ці пакети продавалися на ринку. Так, в Україні поки що немає іноземних інвесторів, які цікавляться банківським сектором, щоб держава могла продати акції націоналізованих банків. А сама рекапіталізація була проведена тільки з «Приватом», і оцінювати її ─ передчасно.

─ За вашими спостереженнями, якою мірою міжнародні донори, такі як МВФ, Світовий банк, ЄБРР, впливали на прийняття рішень в НБУ? Вони справді ставили ультиматум щодо багатьох рішень у банківській системі, чи хтось просто прикривається іменами зовнішніх донорів для реалізації своєї економічної політики?

─ Рішення можна було приймати з урахуванням інтересів і української сторони, і виконувати вимоги донорів не під козирок, а з метою забезпечити стабільність і розвиток банківської системи. Кожен транш, навколо якого йде торгівля ─ це близько мільярда доларів. Для такої країни, як Україна, це дуже несуттєві гроші. Подивіться обсяг фінансування МВФ по Єгипту, близько $120 млрд, або допомоги Євросоюзу Греції в 300 млрд євро на 10 млн населення. А нам за мільярд викручують руки, хоча цей же мільярд може бути забезпечений за рахунок іншої стратегії держуправління або інших інвесторів при підвищенні довіри до країни.

Вдумайтеся, в систему вклали 80 млрд гривень ─ виплат ФГВ, і 150 млрд гривень ─ грошей для ПриватБанку, разом 230 млрд гривень, це $8 млрд! Якби хоча б частину з цих грошей направили в Укргазбанк та Ощадбанк, і на нього нанизували б інші банки, ефект для ринку був би дуже позитивним.

Визнання Дельта Банку неплатоспроможним ─ це глибоко помилкове рішення. Якби «Дельту» націоналізували, впало б набагато менше банків, багато бізнесів і банки вистояли б, і фінансова система почувалася б набагато краще. «Дельта» була системоутворюючим гравцем для роздробу, противагою «Привату»

 

Наприклад, я вважаю, що визнання Дельта Банку неплатоспроможним ─ це глибоко помилкове рішення. Якби «Дельту» націоналізували, впало б набагато менше банків, багато бізнесів і банки вистояли б, і фінансова система почувалася б набагато краще. «Дельта» була системоутворюючим гравцем для роздробу, противагою «Привату».

─ Кого ще, крім Дельта Банку, можна було б врятувати?

─ Яка різниця, виплачувати гроші ФГВ і вихлюпувати їх на ринок у вигляді готівкової гривні, яка потім іде на валютний ринок і тисне на курс, чи приєднати кілька банків до Ощадбанку чи Укргазбанку? Тим більше, при докапіталізації ОВДП гроші не пішли б у великому обсязі на ринок, що було б добре. Також можна було б застосувати кіпрський сценарій, з конвертацією частини депозитів в акції банку.

─ Але в Греції, як і в ЄС, є захист прав міноритаріїв…

─ Так, у Греції є фондовий ринок, як і в багатьох інших країнах. Всі банки ─ це публічні компанії, акції яких обертаються на ринку. У нас цього механізму немає. Немає ринку капіталу. Немає ринку боргових зобов’язань. Але при такому підході він ніколи і не з’явиться.

─ Під час так званого «очищення» банківської системи Прибалтики багато видних клієнтів перейшли на обслуговування в Чехію та інші юрисдикції. А які юрисдикції виграли від «очищення» банківської системи України?

─ Однозначно це не Україна.

─ Чому при декларації очищення системи від схем ніхто не чіпає небанківський фінансовий ринок, на який переходять багато схем із закритих банків?

─ Схеми із закритих банків переходять не в небанківські фінанси, а в ті банки, які залишилися. У найбільші з них. Економіка ж не вийшла з кризи і тіні, на ринку існують і «чорний нал», і «чорні» зарплати. Звідки це береться? З великих банків, які продовжують схеми.

─ Як ви вважаєте, очищення фінансової системи ─ це позиція України, чи все-таки це зовнішня ідея, як у Грузії? І в ті великі банки, які зараз покривають схеми для тіньової економіки, скоро прийдуть?

─ «Сіра» частина нікуди не зникає, просто дорожчає вартість «обналу». А кількість схем навіть збільшується, тому що при цій економіці багато хто перестав платити податки. Що ж стосується схем стосовно капіталізації банків, тут очищення лише частково стала ефективним. Але досі у багатьох банків недосформовані резерви, і якщо банки змогли вийти на якийсь невеликий, але позитивний капітал ─ то вже в цьому є якийсь символічний плюс. Просто ціна цього плюса ─ дуже велика і невиправдана.

─ Які банки будуть процвітати в 2017 році, і завдяки чому?

─ 2017 рік буде часом державних банків. Ситуація вкрай невизначена, і є ще багато банків, яким буде складно виконати програму капіталізації, як і багато великих позичальників, які можуть показати дефолт. І незрозуміло, якою буде макроекономічна ситуація в цьому році.

Певна кількість банків, до 20 середніх, а можливо, кілька великих, можуть вийти з ринку.

Іноземним банкам буде простіше. Наявність закордонного банку в таких установ не дозволяє їх сильно «пресувати». У таких банків, як «Райффайзен» і Укрсиббанк, є материнські структури, які завжди підтримають фінансово. Група банків із російським корінням почувається так само, як і інші іноземці. Якщо ВТБ може вийти з ринку, то «Сбєрбанк» залишається. Активно розвиватиметься Альфа-Банк. «Русский Стандарт» ─ вирішує питання щодо капіталізації в Росії. ПІБ найближчим часом стане не російським.

─ І кому вірити українцям, в які банки звертатися?

─ У нас більша половина ринку ─ це державні українські банки. Ситуація так швидко змінюється, що за квартал може змінитися драматично ─ майже в будь-якому банку.

─ За яких умов довіра до банківської системи може відновитися?

─ При інших персоналіях у регуляторі.

─ Чому закрили банк «Михайлівський»?

─ Тиск збоку, інформаційна атака, вкрай упереджене ставлення регулятора.

─ Для чого і ким була організована схема з портфелем банку «Михайлівський»?

─ Роздрібний портфель банку викупили його клієнти, таким чином захистивши свої вкладення в сумі, що не гарантується ФГВФО. Є всі рішення судів, на всіх етапах, які повністю підтвердили правомірність цієї угоди.

Якби цей портфель не викупили клієнти за свої реальні, живі гроші в травні 2016-го, то після того як він потрапив би в ФГВФО, його б давно розтягнули. Зараз, фактично, ФГВФО намагається всіма силами забрати і «випатрати» цей портфель.

─ Будь ласка, поясніть, чи правда, що проблеми в банку «Михайлівський» фактично почалися після вашого переходу на роботу в ПлатинумБанк?

─ Однозначно, ні. Сильний тиск на банк здійснювався останні 1,5 року його роботи як конкурентами, так і всіма можливими регуляторами. Ми пройшли тільки 12 перевірок НБУ за рік, причому по кілька разів за одним і тим же питанням. Особливо тиск та інформаційні атаки посилилися в травні-квітні 2016 року, коли у регулятора і конкурентів з’явилося «непереборне бажання» знищити банк і розтягнути його по шматочках (одним словом, «віджати» активи банку ─ кредитний портфель, мережа відділень, і т.д.).

─ Якщо ні, то коли у банку почалися фактичні проблеми? Чи правда, що за рік до введення тимчасової адміністрації банк включили в список проблемних установ НБУ? З яких причин, якщо це правда?

─ Дійсно, банк необгрунтовано і упереджено двічі визнавався проблемним. При цьому банк не порушував нормативи, виконуючи всі зобов’язання перед клієнтами.

─ Як ви вважаєте, чи можна було не визнавати банк «Михайлівський» неплатоспроможним?

─ Підстав для визнання банку неплатоспроможним не було. Банк до блокування коррахунків ─ 20 числа ─ виконував усі платежі клієнтів. До інформаційного бомбардування ─ аж до 19 травня ─ виконував усі обов’язкові економічні нормативи.

─ Оцініть дії держави щодо банку «Михайлівський». Що можна було зробити інакше, і навіщо?

─ Як мінімум, можна було дати можливість існуючому акціонеру капіталізувати банк, або якщо це не виходило, то дати час менеджменту й акціонерам знайти нових інвесторів. Як варіант, на зустрічі з Валерією Гонтаревою в січні я пропонував розглянути в довгостроковій перспективі (як інструмент захисту банку & nbs і & клієнтів) можливість його націоналізувати і приєднати до одного з держбанків. З урахуванням того, що «Михайлівський» був високотехнологічним банком з готовими рішеннями в сфері споживчого кредитування та кредитних платіжних карт, зазначені держбанки від цього тільки б виграли, вдалося б зберегти клієнтів і робочі місця співробітників, інфраструктуру банку. На жаль, у зв’язку з тліючим конфліктом Валерії Гонтаревої з керівництвом деяких держбанків, цю пропозицію було відкинуто.

─ Як ви вважаєте, чому акціонери банку «Платинум» його не докапіталізувати?

─ Я думаю, що обсяг необхідного капіталу виявився вищим, ніж спочатку планувалося.

─ На якому етапі перебуває розгляд вашої справи?

Я бачив у СІЗО сотні людей, старших економістів, молодших бухгалтерів. Половина цих людей точно не повинна нести відповідальність у такому ракурсі, це економічні злочини, податкові питання, але не думаю, що такі люди повинні перебувати у в’язниці

─ З травня я в Україні, нікуди не їду і не планував. Я вважаю, що мої дії як керівника банку цілком законні і правомірні, і маю намір і далі відстоювати себе в юридичному ключі. Всі судові рішення, які сьогодні є, підтверджують мою правоту.

─ Колишній член наглядової ради групи СЄПЕК Борис Тимонькін розповідав нам, що коли він знаходився в СІЗО, у нього вимагали $0,5 млн за звільнення. Ви теж зіткнулися з таким явищем?

─ Ні, але я бачив у СІЗО сотні людей, бізнесменів, підприємців, економістів, бухгалтерів. Половина цих людей точно не повинна там перебувати, це економічні злочини (і чи злочини це?), податкові питання; і я не думаю, що такі люди повинні перебувати у в’язниці (законодавством передбачено інші заходи обмеження свободи на період слідства). Багато підозрюваних в економічних злочинах знаходяться там на замовлення конкурентів і «доброзичливців». У багатьох просто «віджимають» бізнес і активи, поки вони знаходяться там.

─ Як ви оцінюєте політику Валерії Гонтаревої?

─ За часів існування дойч-марки і Бундесбанку глава Бундесбанку за всіма опитуваннями був найбільш шанованою людиною, йому довіряли більше, ніж главі всіх церков, уряду і так далі. Так йому довіряли протягом десятка років.

А що є у нас? Які у нас рейтинги довіри до НБУ?

Ігор Дорошенко: «Банківський роздріб розчистили під іноземців»
Ігор Дорошенко

Фото Максим Люков для Forbes Україна
 

─ Але всі без винятку банкіри в працюючих банках дуже хвалять Валерію Гонтареву… до того моменту, поки їх банк не закриють.

─ Тому що критика на адресу НБУ в діючому банку призведе до того, що банк почнуть просто репресувати ─ і з боку фінмоніторингу, і з боку податкової, і з боку інших державних органів. У цій ситуації намагаються дружити або імітувати дружбу. Зазвичай на нарадах НБУ під фотозйомку ми бачимо загальний «одобрямс» банкірів. А коли ситуація заходить у глухий кут, починають говорити правду.

─ Така ж ситуація була й при інших очільниках НБУ?

─ Ні, раніше все було набагато простіше, і лояльніше, і можна було знайти спільну мову. Також важливо, що в багатьох країнах функції банківського нагляду і глави центрального банку ─ розділені. Інакше виникає конфлікт інтересів, як ми бачимо на прикладі України. Функція нагляду може бути передана, наприклад, до Фонду гарантування вкладів (але Фонд однозначно не готовий до цього), а краще в окремий регулятор. Я думаю, що Україна до цього етапу розвитку підійшла. Тому що наявність функції нагляду в Центральному банку призводитиме до подальшого удушення банків (в першу чергу з українським капіталом), скорочення кредитування, інших негативних наслідків.

Так, ось такі в нас банкіри і власники банків. Та в нас така вся економіка!

2/3 економіки ─ «сірі»! Клієнти вже які є ─ такі є, з такою платіжною дисципліною, з такими власниками. Можна плавно переводити цю економіку в цивілізоване русло. Але просто все закрити ─ це не варіант.

─ Як складаються ваші стосунки з Віктором Поліщуком, колишнім власником банку «Михайлівський», і Дмитром Зінковим, одним з екс-акціонерів ПлатинумБанк?

─ На сьогодні стосунків немає ніяких.

 

Джерело: http://forbes.net.ua/